Колоритні візерунки нікопольського народного ансамблю танцю «Радість» в честь свого 40-річчя

Колоритні візерунки нікопольського народного ансамблю танцю «Радість» в честь свого 40-річчя

Саме в його стінах на протязі 30 років прищеплює любов до чарівного світу українського мистецтва керівник та балетмейстер народного ансамблю танцю «Радість» Олександр Миколайович Міщенко.

Кожна хвилина спогадів Олександра була переповнена великою вдячністю і теплом до свого першого наставника та засновника колективу Ніни Андріївни Захарової. Адже завдяки її наполегливій праці, у далекому 1980, всього через два роки після заснування, ансамблю було присвоєне почесне звання – народний, що надало учасникам ще більшої наснаги на нелегкій ниві танцю.

Від народження кожна людина отримує свій життєвий шлях, алгоритм, долю, яку вона повинна пройти і пережити. Чотирнадцятирічним юнаком під час концерту у міському Будинку культури Олександр побачив виступ ансамблю-малюка, якому на той час виповнився лише рік, а згодом й сам поринув у бурхливий потік хореографії, але вже іншого жанру – народної, адже до цього часу займався у балетній студії Палацу культури ПТЗ при дитячому секторі та паралельно випробовував сили на паркеті у бальних танцях. Після отримання атестату зрілості він опинився в Києві, де разом з ансамблем приймав участь у концерті, який проходив на виставці досягнень народного господарства України. І тут доля сама все вирішила за юнака, бо момент часу виступу співпав з часом початку вступних іспитів до інституту культури. Залишившись після концерту на недовгий проміжок у Києві, батьківський поріг Олександр переступив вже студентом. Лише через шість довгих років, після навчання та служби у лавах Радянської армії повернувся він до свого Будинку культури, до своєї рідної «Радості».

З тих пір спливло чимало води. Ансамбль-малюк доріс до свого сорокаріччя. Квіти, привітання, шалений драйв, бурхливі довготривалі оплески…

Незважаючи на свій вік, народний ансамбль танцю «Радість» завжди виглядає молодим, чаруючи очі не лише нікопольців та мешканців району. Його учасники майстерністю виконання приносять задоволення глядачам різних регіонів країни, стаючи дипломантами першого ступеню на обласних, всеукраїнських та міжнародних фестивалях і конкурсах народної хореографії таких як «Понтійські ігрища», «Веселий чобіток», «Танцюючий бриз», «Планета натхнення», «Барвиста Україна», «Степова перлина», «Зоряна брама», «Петриківський дивоцвіт», «Козацькими шляхами». Стіни робочого кабінету Олександра Миколайовича прикрашають безліч світлин різних років, приваблюють погляд мальовничі дипломи та гордо виблискують під сонячними промінчиками кубки перемог. Але численні нагороди для ансамблю не є приводом зупинятися на досягнутому – це стимул до ще більш наполегливої праці.

З самого ранку, за розкладом, до улюбленого керівника поспішають на заняття танцюристи різного віку, адже колектив розділений на три групи: молодша – підготовча, середня та старша. Але…., під час підготовки до урочистого заходу в гості до «батька» завітали танцюристи, які заслуговують особливу повагу – справжні патріоти ансамблю Майя Хуторна, Олена Ганюкова, Любов Рожкова, Поліна Осипенко, Андрій Галицький. І доки випускники минулих років, аж ніяк не втративши ні форми, ні навиків, із щасливими посмішками звично кружляли у запальних танцях, я піймала сумний погляд їхньої подруги Альони Литовченко, яка за станом здоров’я не змогла разом з друзями вийти на сцену навіть в день ювілею.

Як відомо, успіх не приходить за один день, він напрацьовується роками, тож багатий та різноманітний репертуар ансамблю завжди приносить задоволення при перегляді. Окрім українських «Гуцулки», «Тропотянки», «Поліської польки» та польки «Гребіночка», з великим натхненням виконуються танці народів світу. Вірменський «Наілі», словацький «Дівочий», угорський «Шапора», єврейський «Шолом вам, люди», молдавський «Під небом Молдови», циганська сюїта «Аме Рома» – мова танцю без зайвих слів єднає у залі всіх присутніх.

На протязі великого проміжку часу керівник ансамблю дбайливо зберігає в арсеналі танцюристів татарський танок «Вдалий візерунок» та угорський «Чардаш» у постановці Ніни Андріївни Захарової. Справжня культура можлива тільки за умови поваги до минулого, і що народження нового не має бути пов’язане з повним знищенням старого – такого принципу у своїй роботі дотримується Олександр Миколайович. А ще він впевнений в тому, що лише співпрацюючи з іншими колективами, отримуєш результат вдвічі більший за очікуваний. Неперевершене задоволення неодноразово отримували глядачі від майстерно виконаних вокально-хореографічних композицій «Батьківська земля», «На городі бузина», «Паляниця», «Не шуми, калинонька» у виконанні вихованців «Радості» разом з народним фольклорним гуртом «Микитин Ріг».

Відійшовши від класичної методики проведення репетицій, Олександр Миколайович перетворив їх для учасників колективу на радість та задоволення. І, звичайно, як і всі діти, його танцюристи теж з нетерпінням чекають на свята, бо після концертів у міру вимогливий керівник стає турботливим татусем, в запасі якого є все – смачненькі тістечка, ігри, конкурси, вікторини. Відчуваючи повагу, любов і турботу, діти у відповідь віддячують тим же.

Талановитій, енергійній, завжди привітній людині весна 2018 принесла не лише турботи, а й радощі – за сумлінну багаторічну працю, високу професійну майстерність, інноваційний підхід, організаторські здібності та вагомий внесок у розвиток української культури у місті Нікополь – відзнаку міського голови «За заслугу перед містом», яку Олександр Миколайович отримав під час Гала-концерту «Козацькими шляхами». А наразі велику дружну сім’ю з ювілеєм вітали: влада міста – від імені заступника міського голови Ольги Василівни Коник, начальника управління з гуманітарних питань Таїсії Володимирівни Мамонтової та від себе особисто – головний спеціаліст управління з гуманітарних питань Нікопольської міської ради – Вікторія Петрівна Грибовська; директор культурно-дозвіллєвого центру Наталя Станіславівна Василенко; від усього творчого колективу Палацу культури «Електрометалург» ПАТ НЗФ – керівник вокального ансамблю «Роксолана» – Тамара Євгенівна Мороз. Окрім квітів, подарунків та щирих побажань, винуватців урочистостей чекав ще один приємний сюрприз – Вікторією Грибовською було озвучено наступне: «За багаторічну сумлінну працю, вагомий внесок у розвиток культури народного танцю, високий художній рівень та виконавську майстерність, з нагоди 40-а річчя колективу та 30-и річчя творчої діяльності Олександра Міщенка Грамотою нагороджується народний ансамбль танцю «Радість», керівник Олександр Міщенко».

Тож іще раз побажаємо керівникові здійснення всіх заповітних мрій. А його вічно молодому колективу з чудовою назвою – «Радість», ще довгі роки на легких крилах танцю приносити у життя глядачів святковий настрій, захват та задоволення.

Колоритні візерунки нікопольського народного ансамблю танцю «Радість» в честь свого 40-річчя

Колоритні візерунки нікопольського народного ансамблю танцю «Радість» в честь свого 40-річчя

Колоритні візерунки нікопольського народного ансамблю танцю «Радість» в честь свого 40-річчя

Колоритні візерунки нікопольського народного ансамблю танцю «Радість» в честь свого 40-річчя

Колоритні візерунки нікопольського народного ансамблю танцю «Радість» в честь свого 40-річчя




Источник: nikopolnews.net




  • winkwinkedsmileam
    belayfeelfellowlaughing
    lollovenorecourse
    requestsadtonguewassat
    cryingwhatbullyangry
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив